Минулого року свій ювілей, 85 років, відсвяткував Майк Дітка, колишній гравець в американський футбол, тренер і телекоментатор.
Перш ніж розпочати розповідь про цю непересічну постать, маю зробити певну інтродукцію. Можливо, що Майк Дітка, чиє ім’я навряд чи відоме великій кількості наших читачів, є не лише єдиним живим героєм історичних розвідок Чемпіона щодо видатних “спортовців” українського походження – а також є чи не найкрутішим серед усіх наших персонажів за рівнем слави та доходів.
Футбол, якого ми не знаємо
Завжди є два виміри: наш, внутрішній, український, та міжнародний і тієї країни, де уславився той чи інший діяч українського походження.
Можливо, про декого читачі Чемпіона інколи вперше дізнаються з наших публікацій – а ті особи насправді є культовими за океаном. Тож є природна аберація сприйняття.
Тут у чому справа. Американський футбол у нас, м’яко кажучи, не дуже відомий та, відповідно, непопулярний. Я особисто нічого не тямлю ані в правилах цієї гри, ані в причинах її фантастичної популярності в Америці. У чому щиро зізнався в нарисі про Бронко Нагурського. Проте у той же час я чимало писав про американський футбол як культовий аспект американського життя, про спорт, в якому обертаються найбільші гроші, де існує ціла побічна індустрія своїх медіа, товарів, подій.
Усі знають про Супербоул – матч, у якому розігрується титул чемпіона Національної Футбольної Ліги (НФЛ), який є найважливішою суспільною та культурною подією США. Супербоул, який проводиться з 1967 року, має найдорожчу телевізійну рекламу, у перерві виступають найбільші світові естрадні зірки. Супербоул скромно називається чемпіонатом світу, а кожний такий матч позначають римською цифрою порядкового номера – як королів або Римських Пап. Найближчий Супербоул LIX відбудеться 9 лютого в Нью-Орлеані, і про нього на Чемпіоні кваліфіковано розповість той, хто точно знається на американському футболі.
Ставлячи собі питання – чи вправі я писати про американський футбол, не відрізняючи тайтенда від пантера, я даю собі таку відповідь. Коли мені іноді доводиться писати про нобелівських лауреатів з фізики чи медицини, я також не маю жодного уявлення, в чому полягають їхні відкриття – але ж якісь популярні пояснення їх значення для людства переказати можу.
Саме таку задачу я постараюсь розв’язати, розповідаючи про Майка Дітку, справді легендарну постать американського футболу.
Про кого мова
Майк Дітка виступав за три клуби НФЛ: “Чикаго Беарз” (1961-66), “Філадельфія Іглз” (1967-1968), “Даллас Ковбойз” (1969-1972). По завершенню кар’єри гравця він тренував “Даллас Ковбойз” (асистент головного тренера, 1973-1981), “Чикаго Беарз” (головний тренер, 1982-1992), “Нью-Орлеан Сейнтс” (1997-1999).
Майк Дітка
CHICAGO TRIBUNE
Його досягнення, нехай не повністю всім нам зрозумілі, але вражають.
Як гравець він вигравав Супербоул VI (1971), чемпіонат НФЛ (1963), 5 разів брав участь у Pro Bowl (матчі всіх зірок НФЛ), визнавався кращим новачком-захисником НФЛ (1961), на його честь джерсі з номером 89 вивели з використання клуби “Чикаго Беарз” та “Пітсбург Пантерз” (за який він грав у коледжі).
Зробив за кар’єру 427 прийоми на 5812 ярдів і 43 тачдауни – але, що воно таке, оцінять лише знавці.
Майк Дітка (89) ловить м’яч на тачдаун
GETTY IMAGES
Як тренер двічі вигравав Супербоул (XII, XX) та двічі визнавався кращим тренером НФЛ (1985, 1987).
Майк Дітка – один з двох людей, що вигравали титули НФЛ як гравці, помічники головного тренера й головні тренери.
Другим був Том Флорес. Дітка, Флорес, Гері Куб’як і Дуг Педерсон також є єдиними людьми в сучасній історії НФЛ, хто виграли чемпіонат як головні тренери команд, за які раніше грали.
У 1999 році Дітку ввели до Зали слави професійного американського футболу – де він став першим гравцем амплуа тайтенд (гравець, що може ловити м’яч, але водночас достатньо великий і дужий, щоб блокувати). Раніше, у 1986 році, його було введено до Зали слави студентського футболу.
У 1999 році він посів 90 місце в списку 100 найкращих футболістів за версією The Sporting News.
Хіба не переконливо?
І при цьому Майк Дітка – американець українського походження.
Залізний Майк – задовго до Тайсона
Майк Келлер Дітка народився 18 жовтня 1939 року в передмісті індустріального Пітсбурга (штат Пенсільванія) Карнегі.
Уроджений Майкл Дичко – адже його батько, також Майкл (Михайло), був українським іммігрантом з Польщі. Про польський слід свідчить написання прізвищаDyczko, яке було змінено на звичніше для американців Дітка, належність до римо-католицької церкви та той факт, що 2001 року Дітка був введений до Зали слави спорту польсько-американців, який розташовано у місті Троя (штат Мічиган).
Мати Майка Шарлотта Келлер – німецько-ірландського походження. Майк – старший з чотирьох дітей подружжя: в нього були брати Ештон і Девід та сестра Мері Енн. Батько працював зварювальником.
Дітка виріс у містечку Аліквіппа, іншому передмісті Пітсбурга, де закінчив єдину в місті середню школу. Там він був зіркою відразу трьох видів спорту: бейсболу, баскетболу та американського футболу. Лікар шкільної команди Джон Міллер заохотив Майка саме до футболу: хлопець побачив перспективу уникнути долі робітника на заводах Пітсбурга, вступивши до коледжу з футбольною стипендією.
Відігравши три роки за команду Університету Пітсбурга (1958-1960), у 1961 році був обраний на драфті під п’ятим номером клубом “Чиказькі Ведмеді” (Chicago Bears). Уже в першому сезоні Дітка 58 разів упіймав м’яч, що було новизною, оскільки раніше тайтенди в основному блокували. Також він зробив 12 прийомних тачдаунів. Його було визнано найкращим новачком року.
Майк Дітка (Чикаго Беарз, перший зліва)
CHICAGO TRIBUNE
Протягом наступних п’яти років Майк грав за “Ведмедів”, кожного сезону заробляючи право грати на Pro Bowl (Матч усіх зірок НФЛ). У 1963 році разом з командою став чемпіоном НФЛ – ще до епохи Супербоулу.
Його називали Залізний Майк. Не тому, що на піку кар’єри його зріст складав 191 см, а вага – 103 кг. А через походження зі сталеливарного Пітсбурга.
У квітні 1967 року, після злиття двох ліг – АФЛ (Американська футбольна ліга) та НФЛ, “Чикаго Беарз” продали Дітку до “Філадельфійських Орлів” (Philadelphia Eagles). Проте там не пішло. Через травми грав мало та невдало. Ще й під 98-м номером замість звичного 89. Спортсмени, як відомо, – забобонні.
У січні 1969-го нашого героя продали до “Даллаських Ковбоїв” (Dallas Cowboys), з яким він виграв Супербоул VI (1971). У березні 1973 року оголосив про завершення кар’єри гравця та перехід на тренерську роботу.
Майк Дітка (третій справа) у складі Далласа
GETTY IMAGES
За 9 років, які Дітка працював асистентом головного тренера в “Далласі”, команда 6 разів вигравала свій дивізіон, тричі чемпіонат НФК (конференції) та один раз – Супербоул XII (1977).
Працюючи в “Далласі”, Майк написав листа Джорджу Галасу, власнику “Чикаго Беарз”, який свого часу був головним тренером команди всі ті роки, коли там виступав Дітка.
У сезоні 1982 року Дітка отримав посаду головного тренера “Ведмедів”. Вершиною його кар’єри став виграш Супербоулу XX (1986), коли в Нью-Орлеані його підопічні розгромили “Нью-Інгленд Петріотс” – 46:10. Чикаго звільнив Дітку з посади головного тренера у 1992 році після невдалого сезону.
Після чотирирічної перерви, під час якої Дітка працював коментатором на телебаченні, він повернувся до НФЛ та три сезони був головним тренером клубу “Новоорлеанські Святі” (New Orleans Saints). Але успіхів не досяг.
Загалом за 14 сезонів роботи головним тренером клубів НФЛ Майк Дітка здобув у регулярних чемпіонатах 121 перемогу при 95 поразках, а у матчах постсезону (фінали дивізіонів, конференцій та Супербоул) – 6 перемог при 6 поразках.
Актор, комерсант, трампіст
Після завершення власне спортивної діяльності Майк Дітка був надзвичайно активним як телевізійна персона, писав книжки, грав у теле- та кінофільмах, займався різними бізнесами. Випускав власні бренди вина, сигар, ковбас. Брав участь у створенні комп’ютерних ігор та рекламних роликів.
Він відомий своїми політичними поглядами, які сам характеризує як “ультра-ультра-ультраконсервативні”.
Майк Дітка
CHUCK BERMAN / CHICAGO TRIBUNE
У 2004 році, мешкаючи тоді в Чикаго, Майк Дітка мав намір балотуватися до Сенату від штату Іллінойс від Республіканської партії. Його суперником від Демократичної партії був Барак Обама. Однак під впливом дружини передумав і зосередився на ресторанному бізнесі. Обама тоді переміг республіканського кандидата Алана Кейса та розпочав свій політичний зліт до вершин. Став президентом. Дітка називав Обаму найгіршим президентом в історії США та шкодував, що 2004 року не пішов на вибори – бо, мовляв, неодмінно переміг би.
Від початку політичної кар’єри Дональда Трампа Майк був його палким прихильником, активно підтримував його на останніх президентських виборах. Тобто, цей свій матч Майк Дітка блискуче виграв.
Звісно, це питання: чи можна порівнювати статистику та мільйони доларів Майка Дітки з олімпійськими медалями Віктора Чукаріна або культовою пошаною до сумоторі Тайхо Кокі в Японії. Все це умовно. Безумовним, проте, є те, що той чи інший спортсмен українського походження досяг неабияких вершин та залишив своє ім’я в історії світового спорту. І нам це приємно.
